Завдання для 7 класу 31.03

УКРАЇНСЬКА МОВА

Тема: Написання прислівників разом, окремо і через дефіс
Опрацювати поданий теоретичний матеріал "Правопис прислівників"

Прислівники, утворені злиттям прийменників з іменниками, що пишуться разом (надворі, нагору, вдень), треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменників з іменниками, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день.

Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет, а прислівник вказує на місце, напрямок, час: нагорі— на горі, удень — у день, надворі — на дворі, укінці — у кінці, назустріч — на зустріч. Наприклад: Зверху цього не видно — З верху гори видно далеко; Знаю правило напам’ять — Якщо на пам’ять не покладаєшся, запиши.

Окремо пишуться ті прислівники, де іменник зберігає своє значення: до речі, на жаль, до вподоби, без упину.

Найчастіше вживаються в них такі прийменники:

без — без пуття, без угаву, без упину, але безвісти, безперестанку;

в (у) — в міру, в ногу, уві сні, у вічі, але впам’ятку, вгору;

з — з розгону, з переляку, з радості, але зсередини, зверху;

на — на жаль, на щастя, на добраніч, але нарозхват, нанівець;

під — під силу, під вечір, під кінець;

по — по суті, по щирості, по честі, але повік, поночі.

Разом пишуться:

- Прислівники, утворені від короткої форми прикметника: допізна, замолоду, згарячу, зліва, помалу, сповна.

- Прислівники, утворені сполученням прийменника, крім по, з числівником: учетверо, натроє, вперше, спершу.

- Першою частиною яких є частки: де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-, що стають префіксами: щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки.

Запам’ятайте! У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається: дарма що, хіба що, тільки що, поки що.

- Прислівники, утворені злиттям з іменником, який уже не вживається: навпростець, восени, дощенту.

- Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, привселюдно, стрімголов, чимдуж, нашвидкуруч (на швидку руку).

- Прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: нащо, почому, внічию, втім, але за віщо.

Через дефіс пишуться:

- Прислівники, в яких повторюються основи: видимо-невидимо, ледве-ледве, близько-близько, сполучення синонімів чи антонімів: без кінця-краю, видимо-невидимо, більш-менш, часто-густо, тяжко-важко.

- Прислівники, утворені від прикметників і займенників із префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-нашому, по-твоєму, по-братерськи, по-літньому, по-доброму та від порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по-четверте.

- Складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь, казна-коли, будь-де, де-небудь, так-то, казна-коли.

- Складні прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інде, вряди-годи.

Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені з двох іменників, іноді розділених одним або двома прийменниками: кінець кінцем, одним одна, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу, день у день, рука в руку, раз від разу.

Через два дефіси пишуться прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч, де-не-де, коли-не-коли, як-не-як.

Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.

Виконайте завдання

1. Доберіть синоніми до поданих прислівників, поясніть написання цих слів.

ЗРАЗОК: Часто-густо

Тишком…, гидко…, любо…, рано…

2. Утворіть від прислівників коли, де, чому, як, десь, куди нові додаванням префіксів.

3. Доберіть до поданих слів спільнокореневі прислівники, поясніть, як вони утворені.

ЗРАЗОК: Скакати – вскач.

Перед, осінь, привіт, два, день, гора, відомий, різний.

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Тема: Марина Павленко "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських"

Марина Степанівна Павленко народилася 30 березня 1973 року в с. Старичах Яворівського району Львівської області. Батьки письменниці — учителі. Ще маленькою переїздить із родиною на Черкащину. Закінчує школу, вступає до Уманського педагогічного інституту. Після навчання кілька років працює у приватній гімназії вчителем початкових класів. Зараз викладає на кафедрі української літератури та народознавства Уманського педагогічного університету ім. П. Тичини. Виховує двох доньок — Ольгу та Оксану.

Марина Павленко — цікава багатогранна особистість. Вона пише поетичні та прозові твори. Починає друкуватися з 1990 року. Переможниця багатьох літературних конкурсів, має багато публікацій у періодичній пресі. Автор багатьох цікавих книг для дітей, наприклад, збірка поезій „Бузкові зошити” (1997); книги прози „Домовичок із палітрою” (2007), „Русалонька із 7-В”, „Миколчині історії” (2008) і багато інших цікавих творів.

Як художниця ілюструвала книги-розмальовки для дітей.

Із 1997 р. є членом Національної Спілки письменників України.

Одним з досить цікавих жанрів дитячої літератури, адресованих дітям старшого віку (9-15 років), є повість-казка. Повість-казка на прикладі вигаданих ситуацій пропонує дітям розбиратися в стосунках людей, вчитися відрізняти погане від хорошого, оцінювати вчинки персонажів. Повість-казка створює вигадані світи, але при цьому дає можливість дитині знайомитися зі світом реальним, його правилами та особливостями.

Сюжети повісті-казки найчастіше розвиваються у двох вимірах — реальному й фантастичному. Але фантастичний світ завжди дає можливість дитині почерпнути якусь інформацію про реальний — або обидва виміри протиставлені й це дозволяє звернути увагу дитини на ті або інші особливості, або ж вигаданий світ живе за законами реального, але просто з деякими своїми особливостями, які в загальному не принципові й припускають виховання в дитини здібностей до адаптації в соціумі та світі.

Досить часто зображення фантастичного світу має різко негативний чи позитивний характером. Перший варіант припускає пародію казкової реальності дійсності, у такий спосіб, підкреслюючи негативні сторони. Другий варіант передбачає пряме протиставлення й указівку на недосконалість світу, де живуть герої.

Персонажі повісті-казки найчастіше діляться на дві групи — тут є просто звичайні люди (як правило, діти), які живуть за звичайними законами та їхнє життя не віщує нічого особливого або незвичайного, а також є чарівні персонажі. Їхні головні герої зустрічають, потрапляючи в казковий світ. Обидві групи персонажів наділяються живими характерами, кожен із них має свої звички, особливості мови та поведінки. Повість-казка використовує досить великий набір найрізноманітніших засобів для характеристик героїв, оскільки розрахована на старших дітей, які вже мають певні уявлення про світ і навколишню дійсність.

Прочитати повість-казку "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських".