Завдання для 8 класу 31.03

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Тема: Ніна Бічуя "Шпага Славка Беркута"

Ніна Леонідівна Бічуя — відома українська письменниця, журналістка, перекладач із польської мови, редактор і викладач. Народилася в Києві, більшу частину життя проживає у Львові. Дитинство припало на важкі воєнні та післявоєнні роки. Ось як вона говорить про цей період в одному зі своїх інтерв'ю, відповідаючи на запитання, коли до неї прийшло усвідомлення, що письменництво — справа її життя:

— Одразу після того, як почала читати. Незважаючи на те, що йшла війна, мама навчила мене читати, коли мені було п'ять років. Розпочала я з поважних книжок — інших не було. Першою книгою, яку прочитала, була повість Марка Твена „Принц і жебрак”.

— Ця книга була у вашій домашній бібліотеці?

— Ні. У нас у ті роки і дому не було... Коли я пішла до школи, зошитів не було. Писала на полях газети — пером. Чорнило ми робили з бузини. А газети в ті часи були напівкартонними: перо провалювалося, чорнило розпливалося... Так ми вчилися.

Потім була середня школа, факультет журналістики Львівського університету, нелегка, але така захоплююча робота журналіста. Працювала завідуючою літературним відділом Львівського театру юного глядача, редактором газети „Просвіта”. І захопилася літературною творчістю. Спочатку для дорослих, потім для дітей.

Як це було, довідуємося з іншого інтерв'ю:

— Я ж починала з цього. Перша моя книжка була для дітей. То був дуже смішний випадок. Я написала одне оповідання. Тема була для мене болючою. Новелку надрукували в „Літературній Україні”. Прочитали її у видавництві „Веселка”. І мені надіслав листа В'ячеслав Малець: „Ви, напевно, маєте багато оповідань. Ми би видали вас у “Веселці”. Надсилайте негайно!” — Ну так. Зараз пришлю. Довелося написати книжку. За якийсь місяць. „Канікули у Світлогорську”.

Потім були інші твори — історичні новели, зокрема „Дрогобицький звіздар” — про видатного вченого Юрія Дрогобича-Котермака, „Повісті”, „Квітень у човні”. „Родовід”, „Бенефіс”, „Десять слів поета”, „Шпага Славка Беркути”, „Звичайний шкільний тиждень”, „Яблуні і зернятко” та ін.

Уже понад 20 років львівська авторка зосереджується не на художньому письмі для дорослих, а на перекладах із польської та на редагуванні. Також вона читає лекції з театрознавчих дисциплін у Львівському національному університеті ім. Івана Франка.

Про особисте життя письменниці відомо дуже мало, адже вона, як і Леся Українка (яка, до речі, є її ідеалом особистості) говорить: „Віддаю людям літературу, а все інше залишається мені”. Головне для неї — аби залишилася чесність і порядність.

Ніна Бічуя має Орден Усмішки. Це міжнародна нагорода, яку присуджують діти. Свого часу кавалерами цього ордена стали Іван Павло II, Далай-лама, Мати Тереза, шведська письменниця Астрід Ліндгрен.

Виразно прочитати І умовну частину повісті „Шпага Славка Беркути”.

(Розділи: Про те, що сталося пізніше. Чотири портрети. Юлько Ващук. Лілі Теслюк. Стефко Вус. Славко Беркута. Двоє дітей і місто.)