7 клас 18.01

 Зарубіжна література

Тема: Шолом Алейхем «Пісня над піснями». Віхи  життєвого і творчого шляху письменника. Відображення у його творах долі єврейського народу.

Шолом Алейхем – видатний єврейський письменник, один із основоположників сучасної єврейської літератури. «Шолом -Алейхем» у перекладі означає «мир вам», що так актуально звучить нині на всіх мовах як заклик до миру, єдності та злагоди.

Шолом -Алейхема не можна уявити без України, як не можна уявити й Україну без цього письменника. Це є знаком нерозривності життя двох народів — українського та єврейського,— їхньої спільної долі й спільної боротьби за добробут та щастя.

Біографія письменника

Рання біографія письменника докладно описана в незакінченому автобіографічному романі «З ярмарку». Майбутній письменник народився 2 березня 1859 року в небагатій патріархальній єврейській родині у місті Переяславі (тепер Переяслав -Хмельницький Київської області) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули у невеличкому містечку Воронькові Полтавської губернії.

Мати померла, коли хлопчикові виповнилося 13. У віці 15 років, натхненний Робінзоном Крузо, він написав власну, єврейську версію повісті і вирішив стати письменником. Взяв псевдонім Шолом -Алейхем (мир вам- традиційне єврейське вітання). Навчався у хедері — єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займався загальною освітою, навчався у повітовій школі.

У 1876 року отримав місце домашнього вчителя у єврейського магната Елімелеха Лоєва, та три роки навчав його доньку Голде (Ольгу) Лоєву. Між вчителем та ученицею спалахнули почуття. На жаль, в той момент багатий батько коханої не був готовий до такого соціально нерівного шлюбу, тому Шолом Рабинович втратив роботу в будинку у Лоєва. У 1880—1882 роках Шолом -Алейхем був громадським рабином у Лубнах.

Тільки через шість років, в 1883, всупереч волі свого батька, вона стала його дружиною і згодом народила йому шістьох дітей.

Письменник в різний час – (1887—1890, 1893—1905) роках жив у Києві (він називав його у своїх творах Єгупцем), де займався торговельними справами.

Після смерті тестя Шолом-Алейхем став спадкоємцем колосальних маєтків, однак йому не вдалося вигідно розпорядитися цими грошима, вкласти їх у справу, щоб примножити сімейний капітал. Шолом -Алейхем поміняв безліч абсолютно різнопланових професій, починаючи від мандрівного репетитора, закінчуючи гравцем на біржі. Саме захоплення біржовими спекуляціями, якому він віддався в Одесі, підвело фінансиста-початківця. Також Шолом -Алейхем спонсорував випуск журналів, які друкували художні твори на ідиш. Таким чином, незабаром грандіозну спадщину було втрачено назавжди та безповоротньо. Проте до цього часу (початок XX століття) він набуває популярність як автор.

З 1883 пише, майже виключно, на їдиш (за винятком кількох оповідань і публікацій російською та івритом). Своєю метою ставить просвітництво простого народу, іврит володіли не усі. Отримавши спадок після смерті тестя, він видає альманах «Die Yiddishe Folksbibliotek» (Єврейська народна бібліотека) на їдиш, допомагає молодим авторам, виплачуючи їм великі гонорари. Незабаром розоряється.

Проте, до цього часу (початок XX століття) він набуває популярність як автор,крім того Шолом –Алейхем обожнював публічні виступи, постійно їх організовував, тому вже незабаром здобув собі славу письменника зі світовим ім'ям.

Після погромів в 1905 виїжджає з сім'єю до Швейцарії, потім до Німеччини. Напередодні першої світової війни, хворий на туберкульоз легенів письменник поїхав лікуватись до Італії. Незважаючи на невиліковну хворобу, Шолом –Алейхем до самого кінця виявляє незламну енергію та невичерпну жагу творчості, постійно влаштовуючи творчі гастролі з публічними читаннями та усними виступами. Війна застала його в Німеччині, як російський підданий, був висланий з країни. Переїжджає до Нью- Йорку, де прожив останні роки життя і де 13 червня 1916 року помер від туберкульозу. Похований на цвинтарі у Квінсі.

Шолом-Алейхем любив Україну, де українці та євреї здавна жили й працювали поряд. В оповіданні «Пасха на селі» він любовно змалював дружбу українського та єврейського хлопчиків — Хведька та Файтла. В ліричній повісті «Пісня пісень» єврейський юнак Шимек зворушливо говорить про українську природу, як про рідну: «Я бачу небо, відчуваю теплий вітерець, чую, як пташки щебечуть, цвірінькають, літають над нашими головами. Це — наше небо, наш вітерець, наші пташки, все наше, наше, наше!»

Брат письменника у своїх спогадах пише, як високо цінував Шолом-Алейхем Тараса Шевченка, як зберігав у своїй бібліотеці «Кобзаря», любив, знав напам'ять українські пісні, Шевченкові «Думи мої, думи», «Як умру, то поховайте», «Реве та стогне Дніпр Широкий»... Письменник спілкувався з видатними діячами української культури — його сучасниками, зокрема, з Михайлом Коцюбинським, композитором Миколою Лисенком. В багатьох творах Шолом-Алейхема його героями є євреї та українці.

Україна шанує пам'ять свого великого земляка, його іменем названа одна з вулиць Києва. В Переяслав-Хмельницькому вже чимало років працює музей Шолом -Алейхема, який відвідали десятки тисяч екскурсантів.

У 1997 в Києві було відкрито пам'ятник письменникові. У 2001 встановлено пам'ятник у Москві. На честь Шолом -Алейхема названо кратер на Меркурії. У столиці Єврейської Автономної області місті Біробіджані ім'ям Шолом -Алейхема названі центральна вулиця міста та обласна наукова бібліотека. У Дніпропетровську на честь Шолом -Алейхема названо одну з центральних вулиць міста, на якій знаходиться дві синагоги, на одній з площ Біробіджана встановлено пам'ятник письменнику. У Львові, Гродно та Чернівцях на честь Шолом-Алейхема названо вулиці в центральних частинах міст. До 150-річчя письменника, 2-го березня 2009-го року в Києві на вулиці Б. Васильківскій (Червоноармійській), 5 був відкритий Музей Шолом -Алейхема.

В 1909-1911р.р. Шолом-Алейхем працював над повістю «Пісня над піснями», публікував її частинами під окремим назвами. Перші дві частини були опубліковані у варшавському журналі «Драл Файнд» (в 1909 році – «Сторінка Пісні Пісень» і «Ще одна сторінка Пісні Пісень». 3-я та 4-та частини - “Ця Пасхальна ніч” і “Субота після Пятидесятниці” з’явилися в 1911р. Разом в різних нью-йоркских періодичних виданнях).

Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово «роман» і як художній твір, і як історію кохання. У «Пісні над піснями», як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «Юнацький роман» Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, чарівності.

Аналізуючи зміст повісті “Пісня над піснями” (Част.1 “Бузя”. Част.2 “За зеленню”) слід зазначити, що розповідь ведеться від імені Шимека-хлопця, який розповідає про своє перше кохання до дівчини Бузі в той час, коли їм обом (разом) ще не було й двадцяти.

Старший брат Шимека втопився, його дружина вдруге вийшла заміж і виїхала. Бузя, їхня дочка, жила у батьків Шимека. Хлопчик навчався в хедері (єврейській релігійній школі для хлопчиків) і тому знав багато уривків з Біблії, завжди згадував “Пісню пісень”- рядок за рядком; “О, ти прекрасна, моя кохана, ти прекрасна! Очі твої, як два голуби, коси схожі на кізочок, що спускаються з гори...”

Одного разу (напередодні Пасхи) Шимеку було надзвичайно легко, добре, йому здавалося, що за спиною виросли крила і він ось-ось підніметься в небо і полетить. Весь двір постав перед ним у новому вигляді: двір — замок, будинок — палац, він - принц, Бузя — принцеса. Навіть дрова, що безладно лежали біля будинку, - це кедри і буки, що згадуються в “Пісні пісень”. Навеселившись та награвшись, Бузя запитала “А до якого часу ми тут будемо?” “Доки не згасне світло дня і не щезнуть тіні із землі,” - відповів їй Шимек словами із “Пісні пісень”.

Його заповітним бажанням було піднятися з Бузею в висоту до самих хмар і полетіти за океан в країну карликів, потомків багатирів царя Давида.

Найбільша радість для Шимека — вночі перед Пасхою йти з батьком у синагогу.

Шимек дивився на Бузю і розповідав про те, як він летить у небі, спускається з вершини, йде лісом, перепливає невелике джерело, щоб врятувати прекрасну царівну, яку вкрали з-під вінця, зачарували і посадили в кришталевий замок.

Шимек повинен був її звільнити. Йому здавалося, що вона звертається до нього словами з “Пісні пісень”: “Біжи, мій коханій, будь схожим на сарну чи молодого оленя на горах бальзамічних...”Шимек і Бузя шукали зелень, щоб принести батькам до свята Швуєс. Зелень не принесли, але батьки були раді, що вони повернулися живі та здорові).

3-я част. “Цієї ночі”

4-та част. “Субота після Швуеса”

 Словникова робота:

Хедер - єврейська початкова школа для навчання хлопчиків основам іудейської віри.

Синагога -  єврейський культовий храм.

Седер -  урочиста  трапеза  весняного єврейського свята.

Песох -  весняне єврейське свято, схоже на наш Великдень

Домашнє завдання : прочитайте уривки з повісті